МИ ЗА ЗВИЧКОЮ ПОРУЧ
Вiд життя, що блука навмання, не сховатись в
наметi,
Капелюх, парасолька врятують вiд зливи лише.
Течiя. Мчим за обрiй удвох в нецiкавом сюжетi,
Балачки наче жмих, замiсть щiрих- вiдверте клiше.
Згасли зорi в ночi, наче ковдра накрило їх небо,
Шкандибае крiз роки зневiрений долею час,
Ми за звичкою поруч, кохання давно без потреби,
Ти та я, а навколо уламки розчавлених нас...
|
| Категория: НАШИ СТИХИ | Добавил: Ведьмак (21.09.2018)
|
| Просмотров: 307
| Рейтинг: 0.0/0 |
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
