Хотів написати, що сьогодні увечері нам привезли поранених, і вони розповіли таку історію. Але це неправда. Поранених привозять не тільки увечері. А і вдень, і вранці, і навіть вночі. Незалежно від часу доби. Єдине, що може завадити, це дощ. В дощ дрони не літають, тож стріляють менше. Але про історію. Ось на столі "для важких " лежить хлопець. Сьогодні був його перший бій. Він з кулеметом увірвався в російські окопи і застрелив 3 росіян. І отримав чергу від російського кулеметника. Але він буде жити. Знову "стіл для важких". Молодий хлопець, трохи більше 20 років. Тримав позицію під звільненим селом. Арт обстріл. Важкі поранення, напівсвідомість. Робимо все що можливо, і його євакуюють далі. Всі сподіваються на найкраще. За тиждень від отриманих поранень він помре в 5 лікарні. Або ось лежить хлопець. Він розмовляє, у нього гарний настрій, все добре. Можна сказати єйфорія. Він єдиний, хто вижив після влучання в бліндаж. Знову хлопець. Його я бачу не в перший раз. Ми прийшли в перші дні війни. В нього контузій, більше ніж у мене пальців на руках. Він не розмовляє майже. А йому немає і 25. Знову хлопець. І знову контузія. Чорний, брудний, увесь в землі. Лежить і мовчить. Його більше 2 годин відкапували, після того як снаряд в бліндаж потрапив. Єдине що розповів, це те, що уламок бруса зупинився в 2 см від його грудей. Другий день народження можна сказати. А поруч на інших 2 столах лежать його побратими. Ті, хто його відкапували. Поки рятували, знову обстріл, контузії. Але витягнули. Знову стіл "для важких ". Чоловік зійшов з тропи і підірвався на міні. І з передової його вивозила медик. Його дружина. Чоловік, я не пам'ятаю як його звуть, але за 2 тижні вже в 3 раз його бачу. Знову контузія. Він нічого не чує вже. І запах. Ви не уявляєте, як пахнуть хлопці з окопів. Цей запах неможливо описати чи забути. А тим більше, з чимось переплутати. І ніякого задоволення, болю чи обурення на обличчях хлопців не має. Тільки втома. Бажання пити. Спати. Палити. Ті, хто пишуть чи кажуть, ми віримо в ЗСУ. Ви навіть близько не уявляєте, як це, бути українським солдатом. Перемога обов'язково буде. Але не скоро.
