Маленький Юлин синочок Артемко щоранку пригощає матусю цукерками, тягнучи ручки до неба
Він освідчився їй у вже заблокованому Маріуполі.
Обоє захищали його до останньої хвилини.
АНДРІЙ ПРИПИШНИЙ та ЮЛІЯ ЗУБЧЕНКО.
Обоє - з "Азову".
Обоє - медики.
24 лютого застало їх обох у Маріуполі. У Юлі була можливість виїхати, бо жінок тоді відпускали до дітей, але вона відмовилась.
Андрій брав участь у бойових діях - Юля рятувала бійців у польовому шпиталі,
котрий останнім перебазувався на "Азовсталь". Там коханий освідчився дівчині, а незабаром після цього безвісти зник у бою.
Лише через декілька місяців стало відомо, як загинув Андрій.
Уночі 15 квітня під час прориву на "Азовсталь" у БТР, в якому Припишний з побратимами рухалися по мосту через річку Кальміус, влучив снаряд і машина впала у воду.
8 травня на бункер, у якому розміщувався шпиталь, росіяни скинули авіабомбу - загинули всі, хто був у ньому...
Андрія поховали 30 серпня на Київщині, Юлю - у березні в рідному Світловодську.
Маленький Юлин синочок Артемко щоранку пригощає матусю
цукерками, тягнучи ручки до неба...
Вони захищали Маріуполь до останнього.
Й на небі вони також разом...
Клята війна.
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=53885&poem=437554
|
| Категория: НАША ПРОЗА | Добавил: sivijoles (26.10.2023)
|
| Просмотров: 30
| Рейтинг: 0.0/0 |
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
