ДУША, ПОРУБАНА МЕЧАМИ... ❤️
Душа, порубана мечами, не спить ночами... Вона живе, немов прочанин, щораз вертає до початку, не пробачає коли крадуть у неї землю, сліпці затьмарюють їй обрій, чужим богам над її гробом ще й моляться - раби убогі... Душа, порубана мечами, щораз болить, коли втрачає у битвах брата, вона віки стоїть на чатах, щоб край праотчий захищати від злого ката, що суне дикою ордою, сліди криваві за собою лишає досі... Та не змирилася з бідою - бо має Честь і знов до бою шаблюки гострить! Не затулити вільним Сонця, до Волі шлях уперто мостим ми, вої горді, хоч наша Воля ще в сповитку, дощами кров святу не змити - час пімсти скоро! ...Душе, порубана мечами, щоб не було катам пощади - ким ти була - частіше згадуй!
Валькірія Крісман , 14.11.2023р.
|
Категория: НАШИ СТИХИ | Добавил: sivijoles (14.11.2023)
|
Просмотров: 33
| Рейтинг: 0.0/0 |
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ]
|