Як бракує…
Як бракує сонця серед ночі,
Мироносних злив понад степами,
Щоб добром іскрились людям очі,
Слово щире мовилось вустами.
Як бракує чистої водиці
Там, де спраглі світла - п'ють лиш скверну,
Де в клітках - до волі звиклі птиці
Крила рвуть в закриті вікна-двері.
Як бракує в кожнім з нас Людини,
Гідности, що спини нам розправить,
Відчуття могутньої родини
На землі, що наша є по праву.
Як бракує в людях розуміння,
Єдности у час незгод великих,
Коли радо "кидаєм каміння",
Що не позбирати і до віку.
Все то тлінне, сину, й проминуще,
Кане скоро в Лету, як і війни...
Напуваймо світлом наші душі,
Аби прорости Народом Вільним!
© Валькірія Крісман
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=53885&poem=437460
|
| Категория: НАШИ СТИХИ | Добавил: sivijoles (23.10.2023)
|
| Просмотров: 22
| Рейтинг: 0.0/0 |
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
