Ні страхів, ні вагань, Ні зневір, ні безсиль! Кожна мить дорога Для розправлених крил, Що залюблені в синь У бездонні небес... Чи тебе хтось просив? Ні, ти сам взяв цей хрест! Двійко діток дрібних, В оченятах: "Татусь, Не кидай нас, не йди..." . Обіцяєш: "Вернусь!". В неньки стерпла душа З молитов і від сліз, Гіркотою прощань Вся просякла наскрізь, І дружина в журбі: "Як без тебе ми, як?". Ну а ти — весь свій біль Міцно стис у кулак... Дивне світло в очах, Це приреченість? — Ні. Так церковна свіча Перепалює гнів У священний вогонь, Що зціляє від ран, Ран у брата твого', Що промовив: "Пора!"... Чи тебе хтось просив? Ні, ти сам взяв цей хрест, В цій війні кожен син Йде відстояти Честь. Мов печать на вустах: "Хто ж тоді, як не я?". Нині ми — сам на сам З тим, хто нищить життя І помножує лють, Наче зґрая вовків, Що невинну кров п'ють - Нашу кров всі віки... Не згори під вогнем, Не схили голови! Прошу в Бога одне: "Повертайся живим !!!"
