Господи! Да забери ты их, кацапов паскудных, шо явно не созданы по образу и подобию твоему, с Земли нахер. Дай им самую богатую, самую родючую планету… необитаемую только…И от Земли так далеко, шо бы и не знали мы, в какой стороне они воюют друг с дружкой !!!
Ну почему ты не слышишь молитв моих, Боже??!! Да, верую я в тебя некрепко. и в церкву хожу нечасто; но ведь искренне всегда молюсь; искренне, Господи!!!…..
Господи,Батько наш небесний, збережи Землю і землян всіх, Україну і Українців збережи! Але не пам’ятай, навіть, за існування тої наволочі російської, інопланетної!
Іісус Христос, Сине Божий, бережи Україну і нас, дітей своїх!
Боже, Дух Святий, бережи Українські всі міста і села від руйнування та повного винищення. А більш за все, бережи життя і здоров’я тих, хто захищає та визволяє міста і села ті!
Свята Богородице, Мати Божа! Діва Маріє свята! Чи добре видно Вам з неба всі злочини московитів, що чинять вони на Землі Український? Тож судіть їх за все це зло судом страшним - Небесним! Але призначте покарання паскудам цим ще страшніше: Земне, Українське!!!
Святі угодники, Ангели та Архангели, бережіть життя та здоров’я Героїв наших-Воїнів ЗСУ. А також, матерів, батьків, жінок і дітей їхніх; внуків і правнуків… Бо молимося ми всією Україною за це щодня і щоночі, щогодини, щохвилини, щосекунди і миттєвості кожної…
Так молився я своєю щоденною молитвою перед Божим кутком, що зробила Хелена в нашій новій оселі на київському Подолі півтора десятки років тому з ікон, як католицьких, привезених моєю тещею з Польщі, так і православних-баби моєї бахмутської, що мамка покійна зберегла, а батькові вистачило мудрості сховати їх в стару скриню, під кожух та вишиванки в часи диявольські, комуністичні…
А перед очима стояли вчорашні дівчата з Київского військового госпіталю і молоденький сержант на «Тайзі», машини яких було вкрадено-«евакуйовано» якоюсь напівдержавною структурою на Набережно-Хрещатицькій. Я приїхав з дівчатами під АТБ попутно-випадково по дорозі додому… Не було нас хвилин 20, а коли вийшли, то й машини недорахували. Добре, що хоч зупинився поряд черговий евакуатор і водій мені «через губу» повідомив, де її можна шукати… недалеко.. Непогано, також, що я перед перев’язкою в госпіталі, залишив вдома наградну «бєрєтту»; а то було б тим евакуаторам неперЕливки…
Після того, я ще побачив, як ставляться співробітники цієї напівлегальної контори, на офісі якої навіть вивіски не було, до пересічних громадян, і цивільних, і військових. Подився на задоволені харі водіїв евакуаторів дуже призовного віку, на офіційну поліціянтську охорону штрафмайданчику, на якому авто були кинуті в калабані багнюки, під якою проглядалися напівзамерзлі льодовики. А отримавши фіскальний чек на 1850 грн., 75% з яких ми сплатили невідомим, скоріш за все комерційним структурам, я з чистою совістю повідомив молодому старшОму цієї…структури , який про фронт навіть телевізор не дивився, що не можу їх інакше, як мародерами, звати… І жалкую дуже, що «бєрєтту» свою дома лишив. Дівчатам госпітальним «Рєнік» з хрестом червоним я за свої викупив і сержанту на «Тайзі» тисячу домазав, бо в нього не вистачало… От падли тилові! Бізнес собі такий файний на час війни замутили…
Коли помолився, почастувався чаєм непоганим, заспокоївся трохи, то пригадав, чомусь, події останніх місяців…
На польскому кордоні на початку вересня зустріла нас Б’янка-наречена Збишкова колишня. Він її у 2008-му, за кілька місяців до загибелі, привозив в Україну знайомити.
Тепер же, через чотирнадцять років Б’янка не була вже тою ніжною кульбабкою… Кінчила юридичний у Кракові; і вже три роки слідча по «особливо важливим» Варшавської прокуратури (чи як в них там зветься). Тому перетнули ми кордон досить швидко, бо з польського боку в неї якійсь боржник був, в чинах немалих.
Двічі заміж виходила Б’янка та, двічі розлучалася; двох синів має…. Старший, доречі, Збишком зветься…. Чеслав, чоловік її нинішній, в неї в підлеглих.,, І чого Хелена її не сприймає до цих пір?..... Серйозна ж жінка… А те що в особистому житті не все, як у нас з Хелєю,-то не її провина в тому. Впевнений, що якби не кацапська куля в Грузії , була б вона нам справною невісткою.
Відібрала в нас Б’янка наші «цивільні» білети:
-Потім, -каже, -я їх здам, а гроші Вам поверну…, як назад їхати будете... Домовилась, каже, з нашими жолнєжами…тут недалеко військовий аеродром. Так сьогодні через три години амерський транспортник повертається порожній; заберуть Вас до Детройта. А там вже назавтра гелікоптером майже до Бостона підкинуть… -Це вже не я: Фурман Ваш, бацьку, там з кимось домовлявся….Вашого ж літака ще більше, як день чекати потрібно було б.
- От кобєта справна!,-переморгнулися Ян із Свєном…
Тиждень в Штатах минувся, як день один. Така гарна на весіллі своєму була дитина моя, Басюня мала; і щаслива, як мені здалося… Посидів разом із Катрусиними хлопцями: Колькою та Матеушем, яких не бачив більше року. Тільки скайпом. Нічого собі таки харцизяки повиростали… Звикли вже до тої америки, другої Батьківщини своєї. Якщо в реалі, навряд чи повернуться до України… Але Мову нашу не забувають, волонтерять потроху… Вже добре!
Але, коли наступного дня з Батьківщини маякнули, що під Харковом починається, не змогли нас втримати ні Баська з чоловіком, ні Хелена…І тому через декілька годин нас вже знов зустрічала та випроводжала в Україну тая Б’янка, що на жаль, не стала і не стане вже ніколи мені донькою….
Ті тижні під Харковом, а потім під Херсоном здалися мені найщасливішими миттєвостями мого військового життя! Може, звичайно, там хтось і притримувався «женєвської конвенції», але тільки не мій підрозділ…Та й підібралися хлопи туди -відчайдухи ще ті…. До Кузнєцова, Яника, америкосів його, Мансура-«ката», Гєнки-азовця, Стьопки Ковальчука і ще десятка «старичків», влізли ці дві фурії (вишенка на торті)-Натаха з Юлькою. Підрозділ «пиздець кацапам», або «ПК», як влучно обізвав нас Толя… Нічогенько погуляли…, незабутньо… Пригадали їм і Маріуполь, і Бучу з Мощуном, і напад їх у лютому «по-гітлерівські» ; Мансур, також, не забув своїм «співвічизникам» по батьку, рідню чеченську, винищену росіянами задовго до його народження…. А ці ж суки-кадирівці, тим кацапам, що їх матерів та сестер гвалтували в 1990-х -2000-х,тепер прислуговують(!??) Батько Дудаєв в домовині перевертається!!!
-Нічого, падли, -примовляв Мансурка, кінчаючи чергового «земляка» , «Зійде ще сонце Українське»!!!
Ти нас тільки прикривай, попросив я генерала Кобця, а ми половиною звитяги своєї, з тобою поділимося. По-чеснаку… Медали с орденами моим ореликам были похер; только до очередной кацапской горлянки вчасно дотягнутися! А горлянок тех на пути нашем попалось ой-йой-йой..
Як зустрічали нас херсонці, взагалі, розповідь окрема! Якось, пригадаю може; напишу.
Сумували ми тільки, що більшість росіян втекти завчасно встигла.. А може і на краще те.
Ну, що уникнуло наше керівництво боїв на херсонських вулицях та жертв цивільних. Херсон - то ж наше місто! От коли Бєлгород з Курськом брати будемо., а там,дасть Бог, і до Москви справа дійде…., тоді - нехай….
Зазнали ми і втрат гірких: потрапили на Росії в пастку четверо наших відчайдухів на чолі з Міськом Іванишиним на псєвдо Крук. Чи взнаємо колись, то мій був прорахунок у чомусь, випадковість чи зрада когось із контактів на вражій території. Ну і що з того, що
немалу ціну сплатили російські спецпризначенці за життя хлопців тих…; нема такої ціни, щоб дорівнювала б життю їхньому!!! А про Крука якось окремо напишу; вартує він того…
Но как сказано в Писании Святом (прости, Господи, ежели путаю чего) «время собирать камни и время разбрасывать их»… Под конец ноября Гриша Лирник попросил подмогнуть им под Бахмутом. Там и попали мы с Яныком под АГС российский на початку грудня. Яныку по правой ноге, а мне в правое плечо, якимось чином, по-над броніком, прилетіло трохи… Яника я відразу на Штати відправив, бо кістку перебило…
Ну не хотів я дуже Гриню и «своих», а вони ж всі мої(!!!), там кидати, но рана чей-то гноиться почала і Юлька мене швиденько Хєлєні заложила…, і от тепер їзжу я, майже щодня, до Анатольича на перевязки, а опосля встречаю отакое блядство эвакуаторное…
-Господи!-знову перехрестився я після чаю на «святий кут»:
-Дай ще трохи наснаги дожити до миру! Бо ми, Українці, такі вже добрі та толєрантні, що після перемоги можемо і Єрмаку з Арєстовичем та Тимошенко з Гетьманцевим, і СБУ-никам, що здавали Хєрсон з Маріуполем, та й іншій гнідоті, вибачити; «валантеров» та чиновників, кравших гуманітарку вагонами і контейнерами, та на армії і людях простих, що останнє донатили, зароблявших безбожно, забути…; а «батальону» куршавельських покидьків шампанське їхнє за 20 т. грн. не пригадати, коли батьки їх знов на теплі місця після війни пристроювати почнуть.. Також можемо випадково вибачити генералів деяких разом з падлами з АП, що Залужного спробували підсидіти…
Та й храми деякі УПЦ московитського патріархату, Люди наші, після Перемоги, можуть здуру залишити отим сукам в рясах, що за руський мир всі ці дев’ять років з амвонів пропагували і наших полеглих бійців, у тих храмах, відспівувати відмовлялися.
На гілляках би розвішати Бойка,Медведчука,Єфрємова,Шуфрича,Суркісів та інших ОПЗЖистів, що стільки років розповідали з трибуни ВР, як можна з Росією добре співіснувати; а Зеленській, доречі, їх уважно слухав…
Біля них давно висіти повинні, звичайно, Янукович з Азіровим та всіма придворними своїми…
Про Авакова, що Сашка Музичка та Лісника вбив, і Сєню Яйценюка, капітал собі немалий на «облаштуванні» кордону нашого заробившого; а також,Порошенка, багатьох сміливців та патріотів до в’язниц запроторившого та з Росією до останнього гешефт мавшого, також, пам’ятати ми всі зобов’язані…
Головне ж: наші внуки й правнуки не повинні НІЧОГО вибачити росіянам; ні вбитих дітей та старих, ні зруйнованих доль та осель, ні згвалтованих дівчат і жінок, ні закопаних живцем в землю наших поранених військових. Ні в якому разі! Хай би плазували під ногами нашими та жерли землю, просякнуту кров’ю Українською. І не треба нікому розповідати, що ми не повинні робити, як вони. Вбивати їх, гнід, ВСІХ(!!!) треба де тільки можна, чим тільки можна, і якнайбільше… Зло можна перемогти лише ще більшим Злом! А Добро бере верх тільки в казках.......
І я, хворий та старий, все це не забувати мушу і Захисникам України - молодим військовим які, маю надію, прийдуть у владу після перемоги, час від часу нагадувати!!!...
З повагою до Українців-Олекса Сивий.
Київ вересень-грудень 2022
https://zbut121.livejournal.com/124091.html
https://pva.new/2023/05/05/shhodenna-molitva/
|
