Ночі неспокійні
котяться чарівні,
Щоб піти назавжди
у незнані далі,
Згадую минуле,
що пройшло у дівах,
4 Дивних красотою
чи безмежних в думах…
Я згадаю кожну
для життя важливу,
Хоч таких чимало
стрілося потоком,
І багато часу
витратити варто
8 Для пошани чуда,
баченого мною.
Першою Яніна,
дівчинка-сусідка,
Котра научила
цінувати розум
Більше за поставу
і яскраві речі,
12 Гордою ходою
йде у списку тому,
Їй велика частка
всіх важливих рішень
На шляху моєму,
мабуть, відпадає;
Я людей ціную
перш за все за розум
16 І розумних друзів
завжди вирізняю.
Далі старша Інна,
що на кобзі грала
Та мене привчила
до музичних чарів,
Що в мені збудила
поетичне слово
20 У юнацькім віці
для років майбутніх,
Їй велику шану
віддаю і нині,
Най мене ніколи
не пошанувала
Навіть добрим словом
дівчина спокійна,
24 А шляхи широкі
нас на вік розбили.
Дивна Ганна Мінська,
Кривії перлина,
Розумом могутня
та красуня світла,
Фізик, математик,
просто чудодійка,
28 Що мене з’єднала
з цілим світом новим;
Я Купали вірші,
Віслицького моці,
Чисту ніжну мову
получив від неї,
І науки точні
полюбив сердечно,
32 І її портрети
малював постійно.
Гідні перші твори
присвятив я Юлі,
Це – Пухнаста Квітка,
муза довговічна,
Що мені зустрілась
у житті лиш тричі,
36 Та веліла бути
в віршуванні точним;
Після стрічі з нею
я в літератури
Назавжди поринув,
і десятки стилів
Я відчуть спромігся
у шуканнях вільних
40 На просторах віршів,
на шляху мистецькім.
Ще була Марія,
подруга найближча,
Що мене змінила
легко та назавжди
Одиноким словом,
вісником розлуки,
44 Котра спопеляла
так нестерпно душу;
Дівчину сестрою
називав тендітно,
А опісля втрати
научився жити,
Попри здерту шкіру,
що була до того,
48 І з дірою в грудях,
грізною і досі.
У роки студентства
знав я діву Віку,
Надто вже прекрасну,
та скупу на дружбу
Для мені подібних,
язикату трохи,
52 Поглядом нещасну
та до болю рідну.
Психіки секрети
я почав взнавати,
Посварившись з нею
через дурість милу,
І пізнав багато,
помінявши напрям
56 У житті своєму
більшості захоплень.
Зосю ізгадаю,
знану ще як Оля,
Чарності такої
не стрічав я більше:
Хоч язик злостивий,
а натура добра,
60 І вона чимало
мудростей пізнала;
Не дарма зійшлися,
не дарма розстались,
Тільки світлий спогад
залишились в серці,
Велетенська вдячність
і хороше слово,
64 Сумно тільки трохи,
що давно не бачив…
Чуйна Катаріна
у житті моєму
Голку залишила,
про яку сказати
І бракує сили,
і часами бридко,
68 Тільки неодмінно
літописцям треба:
Горе-наречена
і копняк дебелий,
Віршів про кохання
їй писав багато,
Хоч і не судилось
нам прожити разом
72 Це життя минуще –
та і слава Богу!
Після Катаріни
зрікся я дівчаток
На тривалі днини,
поки добра Настя,
Веселунка Галя
та Аїда ясна
76 У поета серце
не вернули шану
До дівоцтва всього,
що, здавалось, зникла
На безмірний термін,
на безмірні роки;
Їм я вдячний щиро,
за такий рятунок,
80 І його забути
зовсім я не зможу.
Список закінчився
і сказав багато,
Хоч іще немало
різних дів я бачив,
Що мені ночами
не тривожать душу
84 Через незначущість
у житті моєму.
Источник: https://stihi.ru/2021/06/20/777 |
