ДУША, ПОРУБАНА МЕЧАМИ... ❤️
Душа, порубана мечами,
не спить ночами...
Вона живе, немов прочанин,
щораз вертає до початку,
не пробачає
коли крадуть у неї землю,
сліпці затьмарюють їй обрій,
чужим богам над її гробом
ще й моляться - раби убогі...
Душа, порубана мечами,
щораз болить, коли втрачає
у битвах брата,
вона віки стоїть на чатах,
щоб край праотчий захищати
від злого ката,
що суне дикою ордою,
сліди криваві за собою
лишає досі...
Та не змирилася з бідою -
бо має Честь і знов до бою
шаблюки гострить!
Не затулити вільним Сонця,
до Волі шлях уперто мостим
ми, вої горді,
хоч наша Воля ще в сповитку,
дощами кров святу не змити -
час пімсти скоро!
...Душе, порубана мечами,
щоб не було катам пощади -
ким ти була - частіше згадуй!
Валькірія Крісман , 14.11.2023р.
|
| Категория: НАШИ СТИХИ | Добавил: sivijoles (14.11.2023)
|
| Просмотров: 34
| Рейтинг: 0.0/0 |
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
