Як бракує сонця серед ночі, Мироносних злив понад степами, Щоб добром іскрились людям очі, Слово щире мовилось вустами. Як бракує чистої водиці Там, де спраглі світла - п'ють лиш скверну, Де в клітках - до волі звиклі птиці Крила рвуть в закриті вікна-двері. Як бракує в кожнім з нас Людини, Гідности, що спини нам розправить, Відчуття могутньої родини На землі, що наша є по праву. Як бракує в людях розуміння, Єдности у час незгод великих, Коли радо "кидаєм каміння", Що не позбирати і до віку. Все то тлінне, сину, й проминуще, Кане скоро в Лету, як і війни... Напуваймо світлом наші душі, Аби прорости Народом Вільним!
