Україна - ненька ! Прости нас , серденько ! Прости своїх доньок і синів За те, що ми кинули свої домівки І долі шукаєм по світі усім, Шукаємо долі, Шукаєм роботи, Бо вдома чи зайві вже ми? Чи може в парламенті інші турботи, Щоб їм перейматись людьми ? Невже наші руки Ніде не потрібні На нашій родючій землі ? Невже назавжди залишатися бідним, Достатку не знати в житті ? Невже ти ніколи Не станеш багата ? Невже ти не встанеш з колін ? Невже назавжди, Українонько - мати , Пред світом зігнулась в уклін ? Скажи, хто поверне Утрачені мрії ? Хто радість поселе в серцях ? То лише на Бога ми маєм надії, І через молитву до нього наш шлях. Душа, наче птаха За гратами б"ється , І серце без звуку вола, Нехай моє слово крізь хмари проб"ється , На всю Україну нехай залуна ! О , праведний Боже ! Великий Учитель ! До нас повернися лицем ! Ми просим в молитвах Тебе , Прародитель, Вінчай Україну достатку вінцем. Правителі в Раді Хай будуть умніші, Дай розуму їм , коли владу вже дав, Щоб кожен із них був добрішим ,щирішим , Не тільки про себе - про люд щоби дбав. І щоб Україна , Занедбана ненька, Нарешті звелася з колін , А щоб не щиміло за неї серденько - Пред Богом склоняюсь в уклін. З
Мы-то, конечно, не против воссоздавания и горойстояния ) Но, я, максимум, могу утром уходить на работу, а вечером приходить с неё, чтобы прокормить своих детей. А те, кому доверено руководить, кажется, делают всё возможное, чтобы стране пришёл каюк.
