Поэты  Украины

Ворожі солдати, що йшли на село,
Усі спотикались об її хату
Об малесенькі вікна, об дверці
Об горщик із пилом далекої зірки
Плутались у бур’яні її серця,
Билися головами об одвірки
Баба хоронить солдатів у лісі
І патиком позначає могили

Помста в багажнику в неї холодна, важка, але серце її гріє
Маріуполь тим часом чекає. Чекає свою Марію

Світ належить відчайдухам, по чиєму сліду
Підуть кволі та незрячі, що жадають зцілень...

І до скону Українець
Кожен не забуде

Що Украйна Велика
Від Сяну до Дону !!!...
Піднімайтесь Українці
Бороніть Кордони!

Чому? Чому? Чому?!!!!Нам у школах цього не розповідали. А мо’ розповідали, а ми були такі байдужі?

Чорна водо,
Чорна водо,
Мсти за біль мого Народу!

А теперь за вас отдуваться нам!
Но уж наша месть будет не худа!
Чтобы не под стать прежним временам,
Чтобы - до конца. Чтобы - навсегда.

Я ху@овый солдат, но лучше ху@овый солдат, не сбежавший с позиции, чем аху@енный убежавший.