зустрілася з літньою чеченкою, яку всі називали «Чорною Зурою», після року в сумнозвісному російському фільтро-концентраційному таборі «Чорнокозове». Вона розповіла свою історію, стискаючи свої худенькі руки, без жодної сльози.
Ворожі солдати, що йшли на село, Усі спотикались об її хату Об малесенькі вікна, об дверці Об горщик із пилом далекої зірки Плутались у бур’яні її серця, Билися головами об одвірки Баба хоронить солдатів у лісі І патиком позначає могили
Собираем мы земли уныло, А потом – челобитие им. Басурманов мы бьем что есть силы, А своих угнетателей чтим. Как бы нам научиться искусству: Уходя – уходить, не томить, Добрым словом чтоб помнили русских, Коль подмоги пришлось их просить.
Ще декілька днів їхні домовини стояли у церкві - поховання не могли провести через постійні обстріли. Похорон відбувся 12 березня 2022 року. Улюблені іграшки донечки мама після її смерті віддала дітям. "Знаю, що так би хотіла моя Міра", - каже вона. Світла пам'ять маленькому Янголятку!
...Знову поет-провісник Стигмами ляже в рими В пошуках вічних істин, Хоче з'єднатись з ними. Прагне людей наситить Волею, наче птаха. Боже, зціли нас світлом! Мово, воскресни з праху!
